Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Аллилуйя, дигга!
С добрым утром, мои хип-хоп головы!
Братва, знаете, я тут недавно прикупил пару закладок шишек марихуаны. Просто бабахнул себе преца, и полетели мысли, какая забугорная шиза скрывается за видео блогеров. Я решил разузнать правду, вскрыть эту ханку, погрузиться в мир секретных зацепок и темных дропов.
Но, прежде всего, надо было нанюхаться на всю катушку. Я предвкушал отчётливый дубль от боботы, чтобы грызло хоть немного сведя с ума. Да и так долго я не забабахался, надоело быть абсолютно трезвым. Так что зашел ко мне мой приятель Шура с грибами, чтобы мы с ними покрутили их там с нашими любимыми музонами.
Раскурили мы шишку, мощь пришибла, и началась увлекательная одиссея в мир зловещих познаний. Мы сидели на диване, и залипали в экран телефона, который показывал моих любимых блогеров, снимающих свои «фейсы» в дорогих квартирах, рассказывающих про свои деньги и крутые связи. Но я понял, что это всего лишь прикрытие для их мрачных тайн.
Завелся я, однако! Начал штудировать интернет, и черт возьми, нашел немало информации о том, какие-то приколы совершаются вокруг моих кумиров. Безупречные фотки, лайки и подписчики – всё это просто маскировка, чтобы сокрыть всю подлость, что они задумывают. А я-то думал, они просто пиарятся, а они, оказывается, ведут целую тайную войну наркобаронов и очень шибко защищают это.
Пустопорожний мир иллюзий обрушился на меня, другие мозги шли стремительно вверх, и я понял – это не просто блогеры, это настоящие гении, спрятанные за масками жизни на славу и лайки. Они выступают, как обычные обыватели, но на самом деле, это суперагенты закулисных дел, манипулирующие массами.
Поверьте мне, ребятки, это просто новый уровень просветления. Мы, простые люди, находимся в плену декораций в их видео, в паутине лжи и власти, от которой ужасно присосаться. Но теперь я знаю, правдивую сущность, дорогая публика. Вот я, наркоман-рэпер, сижу на диване, покуривая и размышляя о наших идолах, о гениях, скрывающихся под маской обычных людей.
Итак, ребята, если вы хотите открыть настоящий этаж и узнать, что скрывают популярные блогеры, просто затянитесь, возьмите свои закладки и грибы, и погрузитесь в мир истины. Потому что правда – это та самая доза, которую нельзя промахнуть.
Так держать, наркомания!